Виталий Тилиженко: Несколько любопытных особенностей нашего президента - бизнесмена - . Преса України - новини, свіжі новини, останні новини. uapress.info

Виталий Тилиженко: Несколько любопытных особенностей нашего президента - бизнесмена - . Преса України - новини, свіжі новини, останні новини. uapress.info:

'via Blog this'

Віталій Тіліженко: навіщо зараз в Закарпатті та Луганську борються з контрабандою?? Щоб не хтось заробляв, а система, тобто Петя...

Про Липецкую фабрику. Про не проданный бизнес Порошенко.

Ребята перестаньте про Липецкую фабрику писать, что-то про нее говорить и думать. Это мишура, это для отвода глаз, это пыль и ничто, это как мелочь по карманам тырить.

Право богу смешно. Выглядит как из диалога с моей бабушкой: 

Бабушка. Все депутаты воры!

Я. Почему?

Б. Потому, что получают зарплату 5 тысяч гривен!!!, а у меня пенсия 800 

Я. Бабушка твои внуки получают больше 5 тысяч 

Б. Что правда? Ааа, ну депутаты все равно воры, потому, что наверное, больше 5 тысяч получают. Занавес.

Этот пример для того, чтобы понять, что если для кого-то 5 000 много, а для кого-то миллион, стотышмиллионов и т.д.

Эта фабрика стоит 100-200 млн. баксов ну и что?? 

Международные кредиторы вольют за год в Украину 20 млрд баксов.

Одесская таможня дает 1 млрд баксов в год только контрабанды.

Янтарь дает 1 млрд в год. Газовые схемы миллиарды. Ну и этих миллиардов еще 20 набежит.

От этого всего Петя получит не менее 30%. пусть это будет примерно 10-12 млрд баксов. Это интересный порядок цифр. А вы говорите фабрика.

Когда ты стал президентом, тебе не надо думать про деньги, ты просто централизуешь потоки контрабанды, под себя подминаешь любые денежные потоки в стране и имеешь миллиарды, все ты в дамках.

Зачем сейчас в Закарпатье и Луганске борются с контрабандой?? Чтобы не частник зарабатывал, а система, то есть Петя.

А вы про какую-то фабрику, чес слово обижаете Петю.

Янукович за годы правления украл от 20 до 50 млрд баксов. Ну и что с того, что он не был бизнесменом? Что с того, что не продал бизнес Петя? Продал, не продал, это до лампочки.

Найдите отличие: Янукович не имел бизнес – украл 50 млрд. Петя имеет бизнес украдет 50 млрд. Разницы никакой.

Поехали дальше.

Янукович украл, а где деньги, проели страусы? А там же где и Ахметова, Новинского, Фирташа, Пинчука, Медведчука, Григоришина, Хмельницкого, и т.д. – это все не их деньги, это деньги кремля из воровского общака или кредиты Газпромбанка, Сбербанка, или проценты от газовых схем, или лимиты на поставку труб (как у Пинчука) и т.д. Погуглите по каждому олигарху, что ему принадлежит и как все это работает. У меня тоже есть пару статей по теме. Они даже не скрывают как связаны с Россией.

Все это им надо вернуть хозяину, то есть Путину Вове.

То есть у Януковича, Курченко, Клюева ничего нет и не было. Это все марионетки, смотрящие, нанятые директора, ширма, кому как нравится.

Может Янукович в банках спрятал от Вовы как муж от жены 100-500 млн баксов, ну это сущие копейки. Кстати если вы думаете, что эти деньги в Европе лежат вы ошибаетесь. Ни украинские ни руские куклы Вовы Путина ничего не теряют от санкций в банках Европы, потому что там ничего не хранят, может кто забыл на счету 30-70 млн, если всех потрусить натрусится 1 млрд. Основные активы в банках Азии, а деньги украденные Семьей для Вовы были в России изначально, а тот налик, что Витек хранил в Межгорье вывезли самолетами.

Про Петра великого и ужасного. 

Бизнес в России говорите? 

Это не просто, ой как не просто открыть бизнес в России. Значит договорился, можно отследить, когда и с кем. Например узнать как Петя начинал и кому платил дань.

Бизнес Пети не его бизнес, это 100% бизнес Вовы.

Петя просто управдом. Что скажут то и делает. У всех олигархов, русских, украинских, есть задача от Вовы, скупать определённые сектора украинской экономики, лишать нас экономической независимости, строить монополии, а на заработанные деньги финансируется войны с нами же.

Никакого отдельного бюджета войны в России НЕТ. 

Оружие бесплатно, а на все остальное нужны деньги, аналитики называют цифру 500млн - 1 млрд баксов в месяц. 

Вот за наши деньги и гуляем. Потому деньги МВФ очень нужны, чтобы украсть и за них же финансировать войну. В этом цинизм ситуации. Жертва все сама оплачивает.

И кто дочитал до конца, вот вам про Липецкую фабрику.

Фабрику свою Вова остановил, именно Вова, это не опечатка, остановил – чтобы показать, как они притесняют Петю, как ему тяжело, какой он бедный. 

Но серьезные проблемы с деньгами, такие серьезные, что пришлось запустить даже с имиджевыми потерями для марионетки Пети, а деньги идут террористам, само собой.

Виталий Тилиженко

Під Волновахою загинув Віталій Тіліженко. Справжній - патріот, доброволець, воїн

Вчера ночью погиб в бою под Старогнатовкой доброволец "Правого сектора" Виталий Тилиженко Мы не были знакомы лично, только по "Фейсбуку" переписывались. Виталий был прямым человеком, активным участником революции, который не любил полутонов. Он жестко критиковал власти и принимал участие во всех митингах протеста.

Но он имел на это право. Потому что он воевал как доброволец на самых опасных участках фронта, в рядах одной из разведгрупп "ПС", которой официально "не существует" на фронте. Вместе с ним погиб боец "ПС" из Мукачево...

Тилиженко обзывали "зрадником" и "всепропальщиком" - но те, кто это делал, продолжают зубоскалить и дальше в соцсетях, а Виталий за свои убеждения отдал жизнь в бою за Родину.

Он требовал радикальных перемен, его раздражала ложь официальной пропаганды. Он не выбирал выражений, давая оценку действиям власти, но это не было истерикой. Он не искал места у власти. Спокойно и обстоятельно, будучи опытным спортсменов и путешественником, он готовился к новой командировке на войну.

Виталий был из породы идеалистов - не хотел ждать, презирал договорняки и компромиссы. Он сражался за новое справедливое общество, и это единственное, что его по-настоящему волновало. А ложь власти он воспринимал как оскорбление. Примерно в мае он вдруг решил систематизировать свои политические записи. Он попросил меня открыть блог на "Цензор.Нет" - вот все его записи: 
http://censor.net.ua/…/0/interv…/5/author/308740/sortby/date

Я не был согласен со многим, что он писал, но я горжусь, что он писал у нас, выбрал сам наш сайт. Мне все равно какие политические взгляды у человека - мне важно, что он говорит как патриот, и что за свои слова умеет отвечать делом.

Я глубоко убежден, что власть ОБЯЗАНА не отталкивать тех, кто добровольно сражается за Украину, не вешать им ярлыки и не обливать грязью. Власть обязана найти место в боевом строю для добровольцев, а не загонять их в глухое подполье. Это глупо во время войны. На фронте нет места для политических амбиций - там надо воевать, и каждый, кто рискует собой добровольно должен цениться и народом и государством. Этим людям мудрая власть должна помогать.

Мы, украинцы, очень разные, и мы должны учиться жить вместе и понимать друг друга. А в дни тяжелых испытаний, в дни войны, каждый из нас должен быть готов отдать всего себя Родине.

Готовность пожертвовать собой и ПОСТУПОК - это тот знаменатель, который показывает искренность и неискренность слов и убеждений. Виталий прошел путь воина, верный до конца Украине. Он ушел как и жил - честно, когда шел на выручку боевым товарищам...

Вечная память, герой...

Карта Приват:5211 5374 3242 4385 Наталия Викторовна Гладкова (Тилиженко)

Юлия Пелих-Ягода: 
Адрес, по которому можно будет проститься с Виталиком:
г. Запорожье, ул. Цитрусовая, 5, кв. 78. Первый Шевченковский микрорайон. Дата будет известна позже...

Тренд в компании по дискредитации армии Украины и добробатов

Последний тренд в компании по дискредитации армии Украины и добробатов - эмоциональные посты «очевидцев страшного». Посты эти стали скоординировано появляться сразу после того, как вскрылись несоответствия брехни распространяемой Генеральной прокуратурой реальным статьям уголовного кодекса в обвинительном заключении по делу Торнадо. Вброс про «оргии с младенцами» вообще довел ситуацию до абсурда. Надо было чем-то тушить, и они тушить начали.

Настоящий шедевр в этом новом виде эпистолярного жанра - пост человека назвавшегося мариупольским волонтером. Тут полный набор. «Украденная, изнасилованная и убитая дюжиной военных молодая девушка», которая в следующем предложении превращается в ребенка. Пьянки, гулянки, вымогательства берц у автора поста, причудливым образом, сплетаются с участием в рейдерских захватах, грабежами и убийствами якобы совершенными неизвестными военными. Ни одной фамилии, ни одного номера воинской части, ни слова о том расследовано это или нет, и есть ли приговоры суда. Украинские СМИ синхронно с российскими опять разогнали в информ. пространстве все это. Точно так же как и предыдущие «оргии с младенцами». Без единой проверки, не задав ни одного вопроса.

Вопрос решил задать я, начав с выяснения личности "шокированного зверствами военных мариупольского волонтера". Второй командир батальона «Донбасс» Анатолий Виногродскийсообщил, что гражданка Болбат один раз привозила в батальон воду, после чего познакомила Анатолия со своим мужем. Указанный муж обратился с просьбой не обстреливать ветряки, расположенные на территории занятой террористами. На ветряках располагались пункты наблюдения и корректировки огня ДНРовцев, поэтому указанный муж был вежливо послан в известном направлении. После того поставки воды резко прекратилась.

Вернемся к «страшному посту», который лайкнули более 2000 чел. и перепечатали боле 40 СМИ. Цитата: «А когда эти герои съезжали с сектора при первой же опасности - на их базах мы находили шприцы, бутылки спиртного, всякую шмаль и горы коробок от новенькой техники с торговых центров Донецка и др. городов». Оставим за пределами логики и нашего обсуждения вопрос - откуда после 2-х лет оккупации Донецка на базе украинской армии «коробки от новенькой техники из Донецка». Пропустим мимо ушей вопрос - как могут мифические «военные» забрать с базы технику и оставить «водку и шмаль». Не будем даже спрашивать, что же это за опасность такая, после которой солдаты армии Украины без приказа бегут «из сектора», а на их базу заезжают мариупольские волонтеры.

Этих вопросов я не задаю ввиду явной абсурдности самой ситуации. Меня интересует другое - кто эти загадочные «мы» и сообщала ли гражданка Болбат в правоохранительные органы о так красочно описанных ею преступлениях?

Прочитав пост, насчитал минимум 8 статей Уголовного кодекса. От убийств до наркотиков. Написал ли отважный мариупольский волонтер заявление в прокуратуру, найдя на военной базе «шприцы и шмаль»? Если нет, то она сама является субъектом уголовного преступления по статье 396 УК Украины (приховування злочину). Впрочем, все эти ответы мы получим в другом месте. Отправляю депутатские запросы в правоохранительные органы с целью выяснения реальности указанных в посте фактов и роли в них гражданки Болбат. После получения ответа публично отчитаюсь.

По мере усиления компании дискредитации добровольческого движения и украинской армии вскрывается все больше и больше «консерв», аккуратно спрятанных в ожидании именно этого часа. Подобных людей не миллионы и не тысячи. Их десятки, максимум сотни. В нужный момент они постараются отравить нам мозг, парализовать нашу волю, заставить опуститься наши руки. Государство полностью устранилось от ведения информационной войны и единственным оружием в ней, со стороны Украины, является наш разум и наша память. Задавайте вопросы, не видитесь на грамотно срежиссированные эмоции, помните каждую «консерву». Их не так много и они многоразового использования. Это самое малое, чем вы можете помочь добровольцам и воинам ЗСУ. Я уверен, внешний и внутренний враг обломает об Украину зубы, но для того чтобы пройти этот путь к победе нам придется очень многое узнать и многому научиться.
Уверен, мы сможем.

Слава Украине!

Глухий кут або "вьі не знаєтє с кем вьі связались"-2

Шановні пані та панове, ОПГ (Організована Злочинна Группа) ПрихватБанк ні скільки мене не здивували, своїм ігноруваням моєї проблеми (нагадаю тим хто мене читав до цього часу, справа була у блокуванню коштів рідних мені людей під абсурдним привідом а саме звинувачення (підозра) у "пасобнічєствє террорістічєской дєятєльності")

Все, що я міг доповісти я вже доповів по цьому питанню, надалі буду інформувати по розгортанню усуненя проблеми.

"Стратегія і тактика Національної Революції в Україні" = Ігор Слобожанин = стр.1

субота, 10 вересня 2011 р.

"Стратегія і тактика Національної Революції в Україні" = Ігор Слобожанин = стр.1

     Люди об'єднуються в держави не для того, щоб забезпечувати райське життя купці богемних фіглярів, олігархів-грабіжників і політичних демагогів. Об'єднання народу в державі доцільно лише тоді, коли це об'єднання покращує життя переважної більшості населення, а не вузької паразитичної прошарку. Людина віддає частину своїх свобод, праці і коштів обирається їм представникам державної влади лише для того, щоб ця влада виконувала свої основні обов'язки: забезпечувала, як мінімум, його безпеку (фізичну, економічну, інформаційну та ін.) І, як максимум, сприяло поліпшенню його життя. В іншому випадку така влада перестає бути легітимною і має бути змінена. Якщо ж ця влада не допускає контролю з боку тих, хто її утримує на свої податки, а тим більше, якщо вона використовує для цього силові структури (підконтрольні суди, міліцію, СБУ, армію та ін.) - То така влада перетворюється на внутрішнього окупанта .Стосовно ж до окупантів і особам, з ними що співробітничають, застосовні всі форми боротьби, аж до збройної, за принципом: "Якщо ворог не здається - його знищують!"

      Слід завжди пам'ятати, що саме ступінь готовності народу відстоювати свої права і свободи зі зброєю в руках, як перед зовнішніми, так і перед внутрішніми ворогами - є ознакою розвиненості і цивілізованості даного народу. І будь-які завивання про те, що така боротьба - це "екстремізм" і "тероризм", - не більше ніж брехлива пропаганда окупантів. Борець за щастя свого народу, готовий йти на смерть за його честь, свободу і процвітання - не може бути ні "бандитом", ні "терористом". Бандитом і терористом, по відношенню до якого повинні застосовуватися нещадні закони війни, слід вважати злодія-чиновника, шахрая-політика і бандита-олігарха. А також - всіх їх прихвоснів і найманців, які продали свій народ заради місця у господарській годівниці.

    Борець за свободу - це той і тільки той, для кого честь і свобода є абсолютними цінностями, а життя - лише можливістю їх реалізації. Тільки до тих пір, поки він живе і діє для реалізації цих цінностей у своєму житті - він є власне ЛЮДИНОЮ. Як тільки ж ці цінності починають відступати на другий план перед такими речами як "сім'я", "добробут", "безпека" або навіть "життя" - він тут же скочується до рівня людиноподібної тваринного, оскільки всі ці мотиви притаманні саме тваринному світу. Саме тваринний світу недоступні мотиви поведінки, засновані на вищих поняттях, оскільки тварина повністю занурене в замкнуте коло "пожерти-поспати-совокупиться".

     На відміну від людиноподібного тваринного "людини натовпу", істинний "людина духу" насолоджується НАЙБІЛЬШОЇ свободою як станом духу, а не тими можливими матеріальними благами, які ця свобода може йому дати. Саме тому така людина відчуває себе однаково комфортно і в царському палаці - і в лахміття жебрака, і в келії самітника - і на полі бою. Така людина підпорядковується влади вищого не тому, що боїться його або хоче отримати з цього вигоду, - а тому, що поважає цього вищого за його розум, волю і навички, і бачить правильність тих вказівок, які від цього вищого отримує. Змусити ж людини духу виконувати чиїсь накази за допомогою грубого тиску просто неможливо, оскільки не можна налякати того, хто не боїться ні злиднів, ні смерті.

          На сьогоднішній день можна вже з упевненістю говорити про повний провал проекту, під назвою "незалежна Україна" під прапорами лібералізму з легким націонал-патріотичним флером.

            Щоб стверджувати так, у нас є всі підстави. Вони - в наступному:

    - Збройні сили України не в змозі захистити територіальну цілісність країни через повної деградації: матеріально-технічної, кадрової, ідеологічної та ін .;

    - У влади в Україні знаходяться згуртовані спільними інтересами олігархічні групи, які, по-перше, не є про-українськи налаштованими (і навіть не належать у своїй більшості до українського етносу); по-друге, - розглядають Україну лише як дармову годівницю для викачування з неї грошей в зарубіжні банки; по-третє, - бояться підйому національної самосвідомості української нації як чорт ладану (оскільки дуже обгрунтовано побоюються, що в цьому випадку доведеться нести відповідальність за систематичне пограбування країни і народу);

   - Інформаційне та ідеологічний простір повністю зайнято не просто не-українськими агентами, але - агентами, які пропагують ідеї відкрито анти-українські;

- Економіка України практично повністю контролюється прямо (через продаж іноземним, в основному, російським, компаніям) або за допомогою іноземних кредитів, в першу чергу - МВФ;

   - Величезне число жителів України не тільки не сприймає її незалежність, а й прямо мріє приєднання до Росії. Оскільки ж переважна більшість їхнього локально зосереджено в головних промислових східних і південних областях, то цілком можливий абхазького-Південно-Осетинський сценарій, при якому Україна просто перестане існувати як держава на мапі світу. З огляду на ж того, що ця анти-українська прошарок є значною частиною політичного електорату то більшість політичних парій України в тій чи іншій мірі заграють з нею, підживлюючи її антиукраїнські настрої і претензії.

   - Національно-патріотичні партії та групи слабкі, нечисленні і просякнуті ідеями як західного лібералізму, так і християнського непротивлення злу насильством, замішаним на страху перед репресіями влади, винесеному з радянського минулого. Вони не мають ні чіткої поетапної програми дій, прив'язаною до реального життя і потребам українського народу, ні волі до здійснення таких дій. Вони непрофесійні ні в сфері політики, ні в сфері економіки, ні в сфері ідеології, через що сліпо копіюють західні моделі діяльності подібних партій. Крім того, вони практично не має доступу до таких основних засобам масової інформації, що телебачення і радіо.

            Чи можна очікувати, що подібна ситуація "розсмокчеться", "час все вилікує" і Україна стане більш-менш реально незалежною, а рівень життя основної маси її громадян підніметься?

            Думаю, що вважати так може тільки повний фантазер, начисто відірваний від реалій життя.

господарський колапс

            За всі часи незалежності України практично не здійснювалося серйозних капіталовкладень в оновлення морально застарілого та зношеного до аварійного рівня основних бюджето-утворюючих підприємств. Більш того, майже всі кошти, які виходили в якості прибутку від реалізації продукції цих підприємств не тільки не вкладалися в реальне господарство України, а просто вивозилися за кордон або витрачалися на другорядні програми (типу проведення парадів, фестивалів або покупки іноземних футболістів). В результаті, навіть за тотальної зміні політики влади в цій сфері, з великими труднощами (та й то - ні з гарантованим успіхом) можливо оновити основні фонди цих підприємств. Однак, оскільки навіть проблиску подібних змін не спостерігається, нас ГАРАНТОВАНО чекає колапс економіки найближчими десятиліттями, якщо не роки.              

    Враховуючи ж, вся інфраструктура життєзабезпечення в Україні побудована за радянською моделлю, де вона фінансувалася з центрального бюджету держави, то ми станемо свідками масових катаклізмів в житлово-господарському комплексі: руйнування системи теплопостачання, газо-, енерго- і водопостачання, транспорту, медицини, науки , освіти, руйнування систем каналізації, водоочищення, мусоросбора тощо. Фактично ці процеси вже відбуваються, але доки вони не досягли катастрофічних масштабів - і владі, і масам на них наплювати.

 дефолт

Україна вже сьогодні є другим в світі боржником МВФ (перший - Греція), однак вона стрімко рухається до першого місця. На сьогоднішній день тільки обслуговування зовнішнього боргу вже становить більше половини бюджету України і це при тому, що, на відміну від західних країн з їх системою приватної страхування, пенсійного забезпечення та високими заробітками, велика частина населення в тій чи іншій мірі залежить в цих питаннях від наповнення державного бюджету. Рано чи пізно але тиск на бюджет збільшується видаткової частини і все зменшується дохідної - призведе до його фактичного банкрутства і дефолту. У реальному житті це буде означати повернення до затримок зарплат і пенсій в стилі початку 90-х років. Що станеться далі, в той час як Україна вже не має того запасу економічної та господарської міцності, який був накопичений нею за роки перебування в СРСР - важко навіть прогнозувати. Все це прекрасно розуміють олігархічні угруповання, що знаходяться фактично при владі, - саме тому вони з усе зростаючою швидкістю переводять свої мільярди в офшори і розпродають акції своїх підприємств. Підняти ж економіку України після вже доконаного колапсу буде практично неможливо, оскільки велика частина її підприємств будувалася за рахунок коштів величезного сукупного бюджету СРСР. Таким чином, якщо не вжити дійсно радикальних кроків до зміни САМИХ ОСНОВ управління господарством України (що практично неможливо мирним шляхом), то ми в самому найближчому часі якщо і будемо мати Україну, то тільки у вигляді її албанського аналога (та й то навряд чи - клімат на Україні посуровее буде). 

Швидше ж за все, Україна просто розпадеться на кілька незалежних регіонів, які будуть поділені між Росією, Польщею, Румунією, Угорщиною і, можливо, Туреччиною. Причому все це з великою ймовірністю буде відбуватися на тлі взаємній сепаратистської різанини щодо Придністровського, абхазькі і Південно-Осетинський сценарій.

 Руйнування національної самосвідомості

            Один з міфів, в який вірила наша націонал-ліберальна інтелігенція і в який вони регулярно намагалися нести в маси є міф про перманентний поголовне патріотизм українського населення тільки тому, що воно живе на території України або розмовляє українською мовою. Цей міф був вигідний і самої цієї ліберальної інтелігенції: прикриваючись націонал-патріотичними гаслами і українською мовою вони могли спокійно руйнувати Україну, продаючи її та Росії, і Заходові. Причому цей міф працює досі: т.зв."Помаранчева революція" очолювалася людьми, вільно володіють українською мовою і всіляко демонструє свою "шароварну" українськість - і при цьому все тут же забули, що ці люди є вихідцями з тих самих олігархічних структур, для яких Україна є не більше ніж дійною коровою, а народ - тупим слухняним бидлом. Досить політику оголосити себе "патріотом України" гарною українською мовою - і наші патріотично налаштовані громадяни починають пускати сльози розчулення, причому абсолютно не аналізує ні програму цього політика, ні сферу його інтересів, ні його діяння. Насправді ж всі ці Чорноволом, Лук'яненком і ющенки все своє життя присвятили або зміцненню радянського ладу під гаслами "соціалізм з людським обличчям" або - крайнього прозахідного лібералізму, давно відкинутого самим Заходом саме через свою тотальної деструктивності. Ці політичні типажі не просто дискредитують ідеї української незалежності, але і прямо всаджують їй ніж у спину, віддаючи відкритим ворогам України її ядерний щит, підтримуючи західні військові авантюри в світі, відстоюючи інтереси іноземного капіталу і відкрито борючись з ідеями українського націоналізму як "фашистськими" і "недемократичними". Саме їх зусиллями була дискредитована сама ідея української незалежності.

            Другим фронтом руйнування національної самосвідомості виступають відкрито антиукраїнські сили, в руках яких, фактично, і знаходяться всі важелі впливу в Україні. Ці сили діляться на кілька груп, дуже часто знаходяться в прямому співробітництві один з одним.

Перша група - це імперський шовіністичний московський політикум і олігархія, які всіляко прагнуть повернути свій вплив на пострадянському просторі. Це їм потрібно зовсім не для того, щоб будь-яким чином поліпшити життя свого народу або підняти економіку своєї країни, а для збільшення потоку викачується на Захід капіталу. Українська незалежність з її політико-олігархічними групами є для російських олігархів серйозною перешкодою і статтею збитків. Крім того, вони бояться, що територія України потрапить під пряму залежність від західних країн (як це відбувається в країнах колишнього Варшавського договору) і вони втратять всі важелі впливу на Україну. Звідси і постійні завивання з приводу теоретичного приєднання України до НАТО (в дійсності НАТО Україна абсолютно не потрібна, хіба що для баз, без надання права входження в цей блок, як це і зроблено, наприклад, в Середній Азії).

       Друга група, ворожа самій ідеї сильної і незалежної України, - це західні країни так званого "золотого мільярда". Їх найголовніша задача не допустити появи на міжнародній арені нового сильного гравця (та ще й з ядерною зброєю, яке Україна все ще в стані відтворити - що в цьому випадку унеможливлює по відношенню до неї югославського або іракського сценарію). Ця лінія поведінки Заходу не є ексклюзивною тільки для України: різні сценарії придушення економік "незахідних" країн - стара тактика колишніх колоніальних країн Європи і США. Оскільки в цьому питанні інтереси Заходу і Росії повністю узгоджуються, то вони часто діють при взаємній підтримці, коли мова йде про придушення національної самосвідомості в Україну. Різниця в їх тактиці полягає лише в тому, що кожен діє виходячи зі своїх ресурсів: Захід - за допомогою лихварства МВФ, Росія - за допомогою газового вентиля. І при цьому обидві ці сили ведуть постійну психологічну війну проти всього українського з допомогою практично повного контролю над "українським" ЗМІ.

Третя, дуже специфічна антиукраїнському налаштована група - це міжнародна та, в першу черга - українське, іудейство. Причому, якщо російську або західну ворожість по відношенню до незалежності України має під собою раціональні коріння, то ненависть іудеїв до українців - це глибоко ввібрана релігійно-расистська ненависть як до українського народу, який неодноразово в минулому піднімався на боротьбу з іудейським лихварством, так і до української християнської культури, глибоко ненависної іудеям. Крім того, контроль над українською економікою і політикою (а більшість наших олігархів і вищих управлінців або відкриті іудеї або - їх вірні маріонетки) - дає іудейським державі Ізраїлю хороший дохід і доступ до необхідних фінансових і матеріальних ресурсів, які широкому потоком полилися в цей оплот іудаїзму з моменту розпаду СРСР.

Всі ці сили, якщо абстрагуватися від приватних моментів, руйнують ядро ​​української національної самосвідомості наступними методами:

- Створення міфу про те, що на Заході нас чекають, причому чекають як рівноправних партнерів.Насправді ж Заходу України потрібна лише для обслуговування "труби" і як джерело ресурсів. Дешевою робочою силою Захід забезпечений на сторіччя вперед: Західна Європа за рахунок "братів менших" з країн колишнього Варшавського договору (Польщі, Угорщини, Румунії та ін.), А США - за рахунок країн Латинської Америки і Азії. Причому Заходу не потрібні висококваліфіковані робітники для високотехнологічних виробництв - таких не бракує. Потрібні "негри на плантації": чорнороби, підсобники, прибиральники і т.п. Цей міф "рівноправності" підтримується як самим Заходом, так і нашими прозахідними націонал-лібералами.

- Пропаганда російського великодержавного міфу про "єдність східно-слов'янських народів", який, після входження слов'янських Польщі, Чехії, Словаччини та Болгарії до Євросоюзу і НАТО редукувався до "єдності трьох народів - Росії, Білорусі та України", з керуючим і ідеологічних центром, природно, в Москві.Цей міф нагнітається в Україні всіма підвладними Москві засобами: через підконтрольні ЗМІ, Московський Патріархат, проросійські партії та організації, з допомогою російських фінансових груп, політиків, діячів культури, поп-зірок і агентів впливу на Заході. Цей міф щільно спирається на "спільне радянське і історичне минуле" і на ностальгію за радянським минулим у досить великого прошарку населення.

- Пропаганда через масову культуру і ЗМІ західних моделей поведінки і стереотипів, руйнівних для української культури і національної самосвідомості. Насамперед - прославляння криміналу, принципу взаємної конкуренції і ворожості, етнічного протистояння, схвалюваності асоціальних форм поведінки.Жорстке зміщення сфери цінностей зі сфери духовного і фізичного вдосконалення, патріотизму і самопожертви, притаманні українській культурі - в сферу тотальної деградації і тваринного гедонізму.

- Відволікання уваги мас від реальних національних проблем на проблеми штучно створені, другорядні і помилкові, такі як "глобальне потепління", "свинячий грип", "ісламський тероризм" або "вступ до Євросоюзу".

- Напрямок уваги на "славне минуле", "перекази давнини глибокої", на етнографію на шароварництво, а не на творення славного сьогодення і майбутнього. При зовнішньої благовидого спрямованості вектора уваги національно-свідомої частини населення на діяння предків, такий підхід веде до політичного аутизму, занурення у мрії, відриву від реальності і, в кінцевому підсумку, - випадання з активного процесу боротьби за відродження України тут і зараз. Вельми показовим є той факт, що навіть в націоналістичному середовищі за останні 20 років практично не створено сучасного патріотичного пісенного фольклору (рок-стилізації не береться до уваги - ж вони лише опошляють саму ідею). У той час, як за часів діяльності УПА не тільки були створені десятки патріотичних повстанських пісень, а й велася цілеспрямована робота в цьому напрямку.

Всі ці методи антиукраїнської пропаганди націлені, по-перше, на представлення української незалежності в негативному світлі, і, по-друге, - психологічна втома мас, введення їх в апатію і депресію через руйнування життєвих орієнтири.

Слід чітко усвідомити, що проти України і її народу ведеться агресивна психологічна війна з метою знищення самої української нації і для того щоб протистояти всій цій відмінно працює, грамотно спланованої і змащеній мільярдами доларів машини, ми повинні протиставити щось набагато сильніше в психологічному впливу на почуття мас. Причому цей вплив має бути діаметрально протилежним за завданнями, які ставлять перед собою вороги України.

Єдиний реєстр досудових розслідувань - Генеральна прокуратура України

Єдиний реєстр досудових розслідувань - Генеральна прокуратура України:

'via Blog this'