вторник, 22 ноября 2016 г.

Ведення | просування | розкрутка | оформлення | спільнот | груп | Вкон - Реклама / поліграфія / маркетинг / інтернет Київ на Olx

Анонс до третьої річниці Майдану

Зваживши всі неодоліки веденя Блогу, я анонсую до переходу на інший формат ведення, який буде початком до професійного ведення щоденника моєї майбутньої громадської організації.
На превеликий жаль, не можна щиро, поклавши руку на серце сказати, що я чогось добився, за що б мені було не соромно розповісти - "ось це я зробив і в мене є позитивний результат".
Але не буду витрачати ні свій ні ваш час. Чекайте на зміни, і якщо доля дасть такий подарунок, то Ви це побачите.

понедельник, 21 ноября 2016 г.

Чому Майдани відбуваються восени?

Протягом останніх півтора десятка років принаймні двічі у Києві відбувалися тривалі масові акції протесту, які призводили до зміни у державі політичної еліти.

Річниці початку обох цих протестів Україна відзначає цими днями: і на "Помаранчеву революцію", і на Євромайдан люди виходили наприкінці листопада.

Чи випадковим є збіжний "таймінг революцій", чи успішні Майдани в Україні можливі тільки у випадку, якщо вони вибухають наприкінці осені?

ВВС Україна за допомогою експертів намагалася розібратися у цьому питанні.

Випадковість?

Приводами для обох Майданів в Україні стали конкретні політичні події – фальсифіковані вибори президента України 2004 року і відмова екс-президента Віктора Януковича підписувати Угоду про асоціацію України з ЄС.

І другий тур виборів-2004, і Вільнюський саміт "Східного партнерства", на якому могли б підписати асоціацію, були заздалегідь запланованими на листопад подіями, ніхто їх спеціально під кінець листопада не підлаштовував, говорить ВВС Україна колишній депутат парламенту, який свого часу входив до політради Партії регіонів, Тарас Чорновіл.

"Першопричини цих Майданів – абсолютно різні, вони абсолютно випадково припали на цей період, і, мені здається, шукати якусь закономірність просто немає підстав", - каже він.

З ним би погоджується політолог Юрій Романенко.

"Ми маємо всього два випадки, розтягнених у часі на десять років, до того ж прив’язаних до конкретних дат. Тому я б не говорив, що це якась закономірність", - каже він.

Фактор закруток

Утім, так думають не всі.

У липні 2012 року, коли на сходах "Українського дому" у центрі Києва починалася акція, яка пізніше отримала назву "мовний Майдан", я мав нагоду запитати у своїх знайомих, політично активних мешканців сільської місцевості, чи не збираються вони долучитися до протесту.

"Який протест? На городі роботи купа, не до протестів тут", – була відповідь.

Важко сказати, чи сезон сільськогосподарських робіт, який відволік на себе тисячі потенційних протестувальників, став головною причиною поразки "мовного Майдану", чи до цього призвів "злив" акції політиками, які обіцяли підтримувати її до кінця.

Однак факт залишається фактом: попри те, що літо здається ідеальною порою для організації масових протестів хоча б через погоду, незалежна Україна не знала успішних Майданів, які б починалися у теплу пору року.

"Українська нація є сільськогосподарською за своїм менталітетом, за своєю природою, і це означає, що поки українець не посіє і не пожне, не збере урожай і не закрутить (консервацію) на зиму, він в революції не йде. Тому всі наші революції починаються після закінчення збору урожаю", – впевнено говорить ВВС Україна один з польових командирів "Помаранчевої революції" Тарас Стецьків.

Звичайно, називати сучасних українців аграрною нацією є певним перебільшенням, каже ВВС Україна політолог Володимир Фесенко.

Однак навіть він напівжартома погоджується з тим, що однією з причин осінньої активності українців є "генетична пам’ять", "природні цикли, які може пам’ятати наш менталітет".

Експерт нагадує, що запорізькі козаки, як правило, планували свої бойові походи на час, коли "більшість потенційних воїнів звільнялася від сільськогосподарських робіт". Здавалося б, до чого звичаї Запорізької Січі до акцій у центрі Києва ХХІ століття?

"А ви подивіться на особливість наших протестів. Обидва Майдани були такими собі козацькими бойовими таборами: їхні учасники будували захисні споруди, створювали самооборону та інститути самоорганізації. Вони, по суті, відтворювали козацькі архетипи. Отож історико-культурні фактори у нас працюють, навіть коли йдеться про сучасні політичні протести", – впевнений Володимир Фесенко.

Початок сезону

Політтехнолог Сергій Гайдай до гіпотези про аграрний фактор в політичної активності українців ставиться радше скептично: ми ж не в Середньовіччі живемо, каже він.

На думку пана Гайдая, Майдан в принципі може відбутися, коли завгодно, однак саме восени набирають сили певні чинники, які можуть "підштовхнути" до такого розвитку подій.

Один з таких чинників – особливості таймінгу українського політичного сезону і політичного інформаційного поля.

"Традиційно у мізках наших людей політичний сезон починається восени. Улітку всі відпочивають, а десь у вересні люди повертаються додому, отримують якісь серйозні політичні новини, тобто приблизно до середини осені у них з’являється привід на ці події реагувати, в тому числі й виходячи на вулиці", – каже Сергій Гайдай.

Молодо-зелено

Кілька співрозмовників ВВС Україна звертають увагу: рушійна сила вуличних протестів в Україні – це молодь, в першу чергу, студентська.

"За літо вона нагулюється, далі вже кублиться по гуртожитках і вишах, де її легко рекрутувати", – каже ВВС Україна соціальний психолог Олег Покальчук.

"Участь у політичних рухах підвищує самооцінку організмів, що ростуть", – додає він.

Про ключову роль студентства в історії українських революцій говорить і Олесь Доній – колишній депутат парламенту, один з лідерів "Революції на граніті", студентського голодування на Майдані Незалежності у жовтні 1990 року, внаслідок якого було відправлено у відставку тодішнього прем’єра Віталія Масола.

Він називає той протест "першим українським Майданом", що переміг, і каже, що саме осінь була і залишається найсприятливішим для подібних акцій часом – бодай методом виключення.

"Зима – це період півторамісячних пиятик українського суспільства. Участь в акціях у цей час не дозволяють брати не лише зимові канікули, а й похмільний стан. Навесні студенти готуються до іспитів, а все суспільство – до дач і садових ділянок", – каже пан Доній.

Виходить, що час на революції залишається тільки восени.

"Незадоволеність усім"

Нарешті експерти радять звернути увагу на специфіку пізньої осені – пори року, яка мало кому подобається.

"Україна – це країна дуже сезонного характеру. Восени, особливо пізньої осені, росте незадоволеність людей усім", – каже ВВС Україна Андрій Биченко, соціолог з Центру Разумкова.

"Влітку в Україні можна жити взагалі без грошей: це дозволяє і клімат, і надзвичайно доступні продукти харчування. Взимку ж все кардинально міняється. І от якраз восени відбувається перехід від цілком комфортних умов проживання до зовсім некомфортних", – пояснює він.

Чинників, які впливають на самопочуття людей у цей період, чимало, продовжує пан Биченко.

Через зменшення кількості сонячних днів і падіння температури у людей закономірно погіршується настрій. Помітно зростають фінансові витрати – потрібно купувати теплий одяг, приходять квитанції, у яких враховується опалення житла, до школи потрібно збирати дітей.

"І все це відбувається фактично одночасно", – резюмує Андрій Биченко, тут же зауважуючи, що розповідає про власні припущення, не підтверджені жодними науковими обґрунтуваннями.

Однак він не єдиний, хто звертає увагу на зміни в житті українців, які щороку приносить з собою пізня осінь.

"Рівень депресії, який жене людей на протест, звичайно, є максимальним у холодний осінній час. Отож виходить такий парадокс: зручніше за все проводити Майдан улітку – тепло, гарно, життя в наметах здається табором (відпочинку), але українці виповзають на нього якраз коли йде сніг, мороз, і для виживання потрібні зусилля", – каже ВВС Україна політтехнолог Сергій Гайдай.

#революція #гідності #осінь

Стан української мови. Щорічний моніторинг - Інфографіка - Український тиждень, Тиждень.ua

Стан української мови. Щорічний моніторинг - Інфографіка - Український тиждень, Тиждень.ua: "Стан української мови. Щорічний моніторинг Російська домінує в медіа та сфері послуг, українська – в освіті й кінопрокаті"

Розділ:

Інфографіка

Постійне посилання:

http://tyzhden.ua/Infographics/177977

8 листопада 15:52 ▪ texty.org.ua ▪ Версія для друку

Стан української мови. Щорічний моніторинг

Російська домінує в медіа та сфері послуг, українська – в освіті й кінопрокаті

Мовна ситуація в Україні позначена домінуванням російської мови у ключових сферах суспільного життя. Такими є підсумки аналітичного огляду «Становище української мови в Україні в 2016 році», оприлюдненого рухом «Простір свободи».

Автор: Тарас Шамайда

Російська мова переважає в телеефірі, друкованих виданнях, сфері послуг та українському сегменті Інтернету. Під тиском цих чинників русифікації значна частина українців, які вважають українську мову рідною, не спілкується нею на роботі чи навіть удома.

Така ситуація становить загрозу мовній ідентичності українців і національній безпеці держави.

Водночас матеріали огляду свідчать про домінування української мови в освіті й кінопрокаті. Внаслідок прийняття закону про обов’язкову частку українських пісень на радіо значно зросла присутність україномовної музики в радіоефірі.

Аналіз базується на даних державної статистики, соціології, а також моніторингових досліджень, здійснених волонтерами в усіх регіонах України.

Ключовим негативним чинником, який стимулює витіснення української мови з найважливіших суспільних сфер, є мовний закон Ківалова-Колесніченка. Для приведення правового поля у відповідність з Конституцією і європейською практикою необхідно скасувати цей закон і прийняти нове мовне законодавство.

Докладніше

Українська мова є рідною для 60% громадян України (не враховуючи окуповані території). Російську мову вважають рідною 15%, обидві мови рівною мірою – 22%, іншу мову – 2%.

Проте говорять завжди або переважно українською удома лише 50% українців, російською – 24%, «іноді російською, іноді українською» - 25%.

Водночас на окупованих територіях Криму, Донеччини та Луганщини здійснюється стрімка примусова русифікація, українська мова витіснена з усіх сфер суспільного життя.

Частка школярів, що здобувають освіту українською мовою в 2015/16 році сягнула 89,5%, зрісши за рік на 0,2%. Проте в деяких областях частка учнів, що навчаються українською, знизилася.

Найменше школярів навчаються українською мовою на Донеччині (58%), найбільше – на Рівненщині (100%). У Києві навчаються українською 97% школярів, на Полтавщині 98%, на Дніпропетровщині 81%, на Харківщині 73%, на Одещині 69%.

Українською мовою навчалися в 2015/16 році 89,4% першокласників.

Державну мову для складання тестів ЗНО з історії України обрали у 2016 році 93% випускників, з математики – 88%, з біології – 91%.

У кінопрокаті сумарна кількість фільмів, дубльованих або озвучених українською мовою, продовжує зростати і сягнула в 2016 році 88%. Частка фільмів з російським звуком знижується і становить цьогоріч менше 4%, решта фільмів демонструються мовою оригіналу (переважно англійською) з українськими субтитрами.

Частка газет, що видаються українською мовою, не змінилася і становить лише 34%, частка від загального тиражу книг – 64%.

Позитивна тенденція - у видавницті книг та брошур, де українська мова домінує.

У прайм-тайм 7 найрейтинговіших телеканалів українська мова звучить лише 30,6%часу, російська – 34,4%. Решту 35% займають двомовні ефіри, під час яких також найчастіше домінує російська мова.

Осінь 2016 року позначилася зростанням частки пісень українською мовою в радіоефірі. У жовтні ця частка сягнула 10% (удвічі більше, ніж 2014 року), а у листопаді очікується її зростання до передбачених новим законом 25%.

За підсумками моніторингу кафе і ресторанів у 26 містах (усі обласні центри, крім окупованих, а також Кривий Ріг, Маріуполь, Краматорськ та Сєверодонецьк) лише 40% закладів харчування мають українську вивіску, лише в 60% надруковано меню українською і тільки в 49% закладів персонал обслуговує україномовних клієнтів українською мовою.

При цьому ситуація дуже різниться залежно від регіону. У південних і східних містах україномовних клієнтів майже завжди обслуговують російською. Впадає в око стрімка латинізація вивісок: 35% закладів харчування і 22% магазинів мають вивіски лише латинськими літерами, що в 2-3 рази перевищує показники п’ятирічної давнини.

Нарешті, мова українського сегменту Інтернету - переважно російська. Разом з тим українські користувачі частіше використовують українську мову в мережі Фейсбук.