вторник, 26 января 2016 г.

Ми шукаємо активних і творчих людей для просування онлайн-платформи для мандрівників в соціальних мережах.

Обов'язки
Розробка і реалізація стратегії просування онлайн-платформи в соц.сетях (fb, vk, Instagram, google +, YouTube, Twitter).
Розробка та впровадження контент-плану.
Створення емоційного і унікального контенту.
Розробка і проведення конкурсів, опитувань в соц.сетях.
Взаємодія з користувачами у спільнотах, блогерами, форумами, адміністраторами інших спільнот.
Аналіз ефективності стратегії, аналіз конкурентів, підготовка звітів.

Досвід і навички
Розуміння механізмів просування контенту на різних інтернет-платформах.
Досвід успішного розвитку спільнот, офіційних сторінок в соціальних мережах.
Знання російської мови, грамотність.
Уміння створювати контент, який передає справжні емоції.
Уміння адаптувати контент для різних соц.сетей.

Заробітна плата обговорюється при особистій зустрічі і залежить від досвіду і здібностей кандидата.

Шукаємо Пресс-секретар/sмм-менеджер (волонтера)

Чорні Троянди

шукає прес-секретаря!

Вимоги до кандидата:

Досвід роботи прес-секретарем, PR-менеджером, фахівцем із комунікацій тощо;
Досвід комунікаційної роботи із загальноукраїнськими ЗМІ, урядовими установами, громадськими організаціями;
Досвід організації прес-конференцій, великих заходів, бюджетування, робота із гостями;
Досвід підготовки поліграфічних матеріалів, обробки фото, написання текстів для ЗМІ та прес-релізів;
Знання сучасних практик SMM, обізнаність у трендах просування брендів в мережі Інтернет;
Навички роботи із аналітичними документами;
Досвід роботи із системою CMS Wordpress;
Можливість при потребі працювати ненормований робочий день;
Відмінне володіння державною мовою;
Володіння англійською мовою.

Функціональні обов'язки:

Робота із сайтом та соціальними мережами;
Налагодження внутрішньої комунікації;
Підготовка текстів для інформаційних матеріалів, розробка дизайну матеріалів координація із дизайнером;
Розробка та реалізація стратегії підвищення впізнаваності партії;
Бюджетування та проведення масових заходів, координація запрошення ЗМІ тощо.

Fwd: [STOP КОММУНИСТАМ и ПР] Лошадь высралась.

---------- Переслане повідомлення ----------
Від: Олександр Українець <notification+kr4magxb5bsx@facebookmail.com>
Дата: 26 січня 2016 р. о 22:02
Тема: [STOP КОММУНИСТАМ и ПР] Лошадь высралась.
Кому: STOP КОММУНИСТАМ и ПР <SpotKPandPR@groups.facebook.com>


		Facebook

Олександр Українець та Viktor Ivanov дописали в STOP КОММУНИСТАМ и ПР.

Олександр Українець

26 січня о 22:01

Лошадь высралась.
А теперь читаем Будапештский меморандум:
https://www.facebook.com/EuroMaydan/photos/a.523254484437560.1073741828.523004674462541/932883063474698/?type=3

Світлини з життєпису

Идиот. Лавров заявил, что Россия не нарушила Будапештский меморандум так как не применяли ядерное ор...

Подобається

Коментувати

Поширити

Переглянути на Facebook

Редагувати налаштування електронної пошти

Дайте відповідь на цей лист, щоб прокоментувати цей допис.

Повідомлення відправлено на olukawy@gmail.com. Якщо ви не хочете надалі одержувати подібні листи від Facebook, будь ласка, відпишіться.
Facebook, Inc., Attention: Community Support, Menlo Park, CA 94025

ПриватБанк
5168 7556 1539 3234

Моя соціальна (Альфа-банк)
5168 0010 0709 4050
Для переводів з-за кордону:
5106 2160 0845 5077

Яндекс гроші:
410013437166424
LiqPay
+380992327799
Wallet1
+380992327799
Долар (ПриватБанк)

4731185606334578
Евро (Приват)
4731185606348529
Вебмані
U992353039797

https://vk.com/fotorentalkiev

Жаль, правда, мы не успели загрузить БК к нему, которого было порядочно (не менее 20 мин) - нас засек вражеский корректировщик и пошла работа ствольной арты. Повезло нам конечно, что корректировщик был неважнецкий и снаряды ложились метрах в ста от нас. А минами мы потом уже у вояк разжились - у нас ведь такого тяжёлого вооружения официально нет, поэтому мы не могли получить БК на свой внештатный 120-й миномёт. В последующем ремонтировать нам его несколько раз приходилось также благодаря личному знакомству с директором военного завода.

Если вернуться к той самой статье "Дебальцевский плацдарм", прочтение которой и натолкнуло меня на написание данной статьи-опровержения, то касательно третьей её части можно остановиться на цифрах, так как в большей части описываемых событий батальон "Донбасс" участия не принимал. Автор (под ником Sergio Marco) утверждает, что в день выхода дебальцевской группировки украинских войск погибло или пропало без вести приблизительно 40 человек, но я бы поставил данную информацию под большое сомнение, так как я в числе других побратимов 18 февраля в основном как раз и занимался тем, что вывозил раненных и тела погибших, которых мы подбирали вдоль полевой дороги на Дебальцево (через Нижнее Лозовое и левее через Рассадки) или же снимали с приходивших уже в пгт Луганское и пгт Мироновский конвоев - скорых машин тогда катастрофически не хватало. Так вот примерно в 20:00 я узнал, что тела в морг просили больше не везти, так как их там уже просто некуда складывать. Но так как и нам их складывать было негде, то часть тел пролежали у морга на улице до утра, пока не приехал рефрижератор из Днепропетровска.

То есть ближе к ночи 18 февраля 2015 года только в морге Артёмовска было не меньше 50 тел погибших и это без учёта гражданских, которых также в те дни к сожалению было немало. О раненных добавлю, что по состоянию на 20:00 того же дня в больнице Артёмовска было официально (!) зафиксировано 170 "трёхсотых" (это мне лично сказала дежурная медсестра), хотя в тот же вечер президент Порошенко заявил, что при выходе из Дебальцево раненных было всего порядка 30-ти человек или что-то в этом роде.

Если же в целом оценить выход нашей дебальцовской группировки, то это точно не было слаженным и скоординированным выполнением поставленной задачи - больше было похоже на хаотичное и абсолютно никем неконтролируемое движение людей и техники, которое порой приводило и к трагическим последствиям дружественного огня, ведь "дебальцевские" зачастую отбившись от конвоев выходили на наши позиции вовсе не там, где их ождали. Особенно это касается более позднего времени, когда уже стемнело и те или иные группы или техника украинских войск терялась в ориентирах и выходили уже в полной темноте. Так, например, поздним вечером 18-го февраля подразделение батальона "Донбасс" едва не уничтожило двигающийся с поля прямо на нашу позицию танк - РПГ были на готове, "мухи" также были открыты. Ситуацию спасла выдержка командира ОП в районе водохранилища в пгт Мироновском (позывной "Узбек"), который до последнего момента не давал команду на открытие огня и мы сумели разглядеть опознавательные знаки на броне уже с расстояния в 20-30 метров.

Также в день выхода я имел честь познакомиться с героями 40-го батальона "Кривбасс", которые 8 февраля на опорниках "Зенит" и "Зозо" уничтожили танковую роту ЛНР. Правда, я об этом узнал уже позже, а один из "кривбассовцев" Юрий Брехаря, с которым мы знакомы по FB, после тяжёлых боёв и пешего рейда (вся их техника была разбита - выходили они, как им ногие в тот день, на своих двоих) был в столь неприглядном виде (впрочем, как и все мы), что и я, и он зафиксировали нашу встречу лишь спустя несколько месяцев, когда я опубликовал видео того дня, а Юра мне написал в FB, что увидел себя на моём ролике в ютюбе.

Вообще день конечно был ужасным - мы уходили из Дебальцево. Мы оставляли украинскую землю. Мы несли потери. Весь день возились с приходившими конвоями, с ранеными и погибшими и под вечер все мы валились с ног от усталости. Три из моих четырёх колёс спускали, так как вся трасса была усеяна осколками и помимо того, что мы возили парней, нужно было ещё периодически останавливаться и подкачивать колёса и делать это постоянно. Как сейчас вспоминаю, под конец того дня даже думать было тяжело. В какой-то момент после очередной ходки, когда уже стемнело, мы с "Давидом" посмотрели друг на друга и одновременно спросили: "Всё?.."

19-го февраля весь батальон "Донбасс" перекинули в Широкино. Мы с "Давидом", "Барханом", "Вано" и ещё несколькими парнями остались, чтобы произвести обмен одного пленного сепаратиста из Енакиево на тела наших погибших в Логвиново боевых товарищей. После обмена и последующих нескольких выездов за телами и останками погибших, которые осуществлялись с 20 по 24 февраля, последнее подразделение батальона "Донбасс", которое дислоцировалось в Артемовске покинуло помещение Дома культуры и выдвинулось под Мариуполь.

Напоследок отдельным абзацем дам оценку тому "подведению итогов" дебальцевских событий, которые присутствуют в статье "Дебальцевский плацдарм", вышедшая из под пера пиарщиков Муженко - ссылка: http://petrimazepa.com/debaltseve3.html

Зная поднаготную автора я не сомневался, что здесь будут звучать если не победные фанфары, то по крайней мере точно не будет слов "поражение" или вообще какая-либо критика генералов Генерального штаба и в особенности НГШ Муженка. Так и вышло - только послушайте эти фразы: "Роль Дебальцевского плацдарма была выполнена полностью", "Группировка РФ и боевиков не смогла создать ещё один «котёл»", "Цена, которую заплатили боевики и российские войска за не полностью выполненную ими задачу, таки колоссальна", "Задача российского командования окружить и уничтожить дебальцевскую группировку украинской армии потерпела полное фиаско" - потерять массу людей и техники, отдать стратегический район врагу и при этом заявлять, что задача российского командования потерпела фиаско - это просто феерично. И ещё финишное - "Отвод войск был абсолютно логичным в сложившейся ситуации" - естественно логичным, когда проеб@ли всё, что можно, то нужно или идти всеми силами вперёд (что с 15 февраля было строжайше запрещено сраными минскими договорняками), или же производить отвод войск, дабы выживших не угробили и не добили так, как это сделали в Иловайске. В общем, я так понимаю, что заказчик той статьи в лице НГШ Муженко безусловно остался доволен. Но почему-то яростное недовольство выражают настоящие боевые, а не штабные генералы, которые не считают победой сдачу украинской территории врагу. И тот же генерал Аллеров (позывной "Говерла") на совещании в штабе сектора, которое состоялось 19-го февраля и на котором присутствовало высшее командование украинской армии включая Президента, открыто заявил, что вина за поражение в Дебальцево (а это именно поражение - тяжёлое и трагическое) полностью лежит на плечах Муженко, так как бой за боем мы проигрывали не потому, что в тактике были слабоваты, а потому что важнейшие стратегические решения или принимались Генеральным штабом ошибочно, или вовсе не принимались в тот момент, когда нужно было действовать, а когда они всё же принимались, то было уже слишком поздно.

Например, многие знают, как быстро сепаратисты в своё время залили бетоном Иловайск, сделав из него очень хороший и качественный эшелонированно укреплённый для обороны город. Что делал Муженко, какие и кому распоряжения отдавал на счёт возведения инженерных оборонительных сооружений в Дебальцевском районе - остаётся загадкой. Ясно одно - любой хоть чуть-чуть соображающий военный человек понимал, что рано или поздно, но россияне будут срезать ту "кишку" на оккупированной территории, которую являл собой Дебальцевский плацдарм. Понимая это за полгода в ожидании масштабного наступления можно было залить бетоном не только само Дебальцево, но и Углегорск, Чернухино, Редкодуб и Никишино, включая сеть таких ключевых ОП (опорных пунктов) как "Балу", "Станислав", "Валера", "Зенит" или "Зозо". Да и удалось ли бы вообще российско-террористическим войскам с такой лёгкостью взять Логвиново и собственно перекрыть трассу Артёмовск-Дебальцево, если бы там, на Логвиновском возвышении хоть один долбанный штабной генерал додумался соорудить хотя бы один ВОП (взводно-опорный пункт)? Сколько жизней было бы спасено?.. Десятки, сотни ребят, которые погибли в боях за Дебальцево могли бы остаться в живых. Могли бы вернуться домой - к своим семьям, к своим детям... Они вернулись, да. Многие. Только они вернулись в гробах...

В нашей жизни много вопросов, на которые мы вряд ли когда узнаем ответы, но всё же я надеюсь и верю, что когда товарищ Муженко сядет на скамью подсудимых, то мы узнаем ответы хотя бы на некоторые из них. И первыми эти вопросы зададут побратимы и родственники тех лучших сынов Украины, которые погибли в Иловайске. И я хочу заверить всех, что никакие статьи штабных прихлебателей подобные тем, что размещаются на сайте "Петр и Мазепа", никакие неустанные боты в соцсетях, никакие "достоверные" репортажи и интервью в СМИ не дадут ни малейшей возможности избежать заслуженного наказания тем, кто виновен в трагических поражениях украинской армии, как-то Иловайск, сбитый в Луганске Ил-76, 32-й блок-пост на Бахмутке, Донецкий аэропорт и конечно же Дебальцево, которое могло стать стратегическим и победоносным укрепрайоном украинской армии, об который сломала бы все свои зубы хвалёная армия и спецура РФ (как она это сделала в ДАПе), а по факту мы понесли абсолютно глупые и безответственные потери как личного состава, так и техники, не говоря уже про целый ряд оставленных населённых пунктов. Поэтому надеяться остаётся только на то, что в самом ближайшем времени военные преступники в лице штабных бездарных и безответственных генералов сядут на скамью подсудимых, а их место займут те украинские офицеры, которые обладают бесценным боевым опытом и бесприкословным авторитетом среди военных и таки умеющих по-настоящему ценить каждую жизнь украинского солдата и каждый метр украинской земли.

На фото - гробы с телами наших солдат возле переполненного морга Артемовска 18 февраля 2015 года.

Автор - Евгений Шевченко, боец батальйона Донбасс, участник описываемых событий.

Логвінове (Дебальцівський плацдарм)

Повертаючись до подій в Логвинове. При відступі з села "донбасівці" втрат не понесли, хоча Sergio Marcо (шанувальник генія Муженко і автор статті "Дебальцевський плацдарм") чомусь стверджує, що була повністю знищена група прикриття батальйону "Донбас" у складі п'яти осіб, що є неправдою - всі наші хлопці загиблі в той день, загинули безпосередньо в самому селі при штурмовому заході, а зі складу групи прикриття все слава богу залишилися цілі. Підтверджені неповоротні втрати у "Донбасу" склали 5 осіб: Анатолій Поліщук ("Кемел"), Володимир Панчук ("Араб"), Роман Мельничук ("Санта"), Андрій Камінський ("впевненості"), Володимир Самійленко ("Вован") .

Поранених в бою за Логвинове у нас було шестеро і двоє вважаються зниклими безвісти ("Робін" і "Партизан"). Всього 12 лютого 2015 після боїв за Логвинове в лікарню Артемівська було доставлено 75 поранених українських військових. За загиблими в той день в цілому по українським підрозділам точною інформацією не володію, але імовірно їх кількість була в районі 20 чоловік.

Тіла п'ятьох наших загиблих (у тому числі і останки згорілих побратимів) згодом вдалося знайти і вивезти з уже на той момент окупованій території. Також нам вдалося вивезти тіла ще 18 загиблих в Логвинове українських солдатів і офіцерів, у тому числі і тіло згаданого мною "Рудого".

Окремо скажу про те, що деякі українські військові, що потрапили в полон у боях за Логвинове (у період з 9 по 12 лютого), були там же і розстріляні. Це з'ясовувалося у міру того, як ми забирали тіла загиблих, деякі з яких мали нехарактерні для бою поранення, як то прострелені коліна (по два прямих попадання в колінні чашечки правої і лівої ноги), кульовий отвір по центру в лобі або ж по центру в грудей, що говорить про те, що бронежилет з полоненого найімовірніше був знятий ще до розстрілу.

Повертаючись до подій в Логвинове. Увечері 12 лютого Начальник генерального штабу генерал Муженко прийняв рішення залишити спроби деблокувати трасу. Ми ж готувалися до нового штурму, який генерал Аллера (позивний "Говерла", командувач НГУ в секторі "С") наказав провести на наступний день після масованого артилерійського удару по Логвинове. Час штурму - 8:00, десь з 5:00 почала працювати арту: "гради", "смерчі". На цей раз село в буквальному сенсі слова зрівняли із землею.

Жодного цілого будинку на ранок 13-го лютого в Логвинове не залишилося, але наказ на штурм ми так і не отримали - ймовірно генерал Муженко на відміну від генерала Аллерова мав іншу думку на цей рахунок і за підсумком, як це всім відомо, українська армія залишила Дебальцевський район. Нам же в той день лише поміняли місце дислокації і ми розмістилися в двох смт на трасі Артемівськ-Дебальцеве, а саме Луганське і Миронівський, де до 19 лютого прикривали і забезпечували проходження конвоїв на Дебальцеве і назад, проводили розвідувальну та контрдиверсійні роботу в даному районі і тримали оборону деяких особливо важливих об'єктів, як-то наприклад дамба і бруківка переправа в Миронівському.

Варто відзначити, що ворожа артилерія теж не мовчала - робота велася щогодинна і нам на голови прилітало абсолютно все: починаючи від 80мм і 120мм мінометів і закінчуючи особливо великими калібрами - такими як "Акація 2С3" (152мм) і "Півонія 2С7" (203мм) .

Заховати техніку в селі абсолютно ніде, тому єдине, що ми могли робити - це виводити її за межі населеного пункту в поле і ставити в чорні воронки від снарядів (це мінімізувало ризики того, що техніка буде помічена з російських безпілотників, які цілодобово дзижчали над нашими позиціями).

Складно уявити, як в цьому хаосі виживали мирні, які зрідка миготіли на вулиці в пошуках води та їжі. Ми з ними ділилися консервами і сухпайками - більше допомогти ми їм нічим не могли ... Також колом вешталися збожеволілі і оглухлі, перелякані й голодні пси. Причому часто нам на очі попадалися доглянуті породисті собаки, які були кинуті своїми господарями напризволяще - вони тулилися до нас у пошуках людського тепла ...

17 лютого після чергової роботи російської гаубичної батареї по трасі Артемівськ-Дебальцеве вибухнув газопровід біля міста Світлодарськ.

Також 13 лютого був нанесений точковий удар з "Градів" по базі батальйону "Донбас" в Артемівську (Будинок культури). У ті дні я не писав, наскільки точним був цей удар, але тоді тільки дивом жоден із снарядів не потрапив в місце стоянки всієї нашої техніки - всі вони потрапляли в лічених метрах - акурат по периметру будівлі і прилеглої території. "Донбасівська" техніка відскіпалася осколковими влученнями, які істотного шкоди не завдали.

Крім вищезгаданих мною завдань, які з 13 по 19 лютого ставилися перед батальйоном "Донбас", однією з щоденних завдань в тому районі було полювання за блукаючими мінометними розрахунками супротивника. 14 лютого 2015 під час однієї з таких операцій нам вдалося знешкодити і затрофеіть цілим і неврідімим 120-й міномет, який перш приніс нам чимало клопоту, оскільки щодня обстрілював наші позиції в Луганськом. Трофейний міномет донині справно несе службу в нашому батальйоні і в боях за Широкино був просто незамінний. Правда, як і в історії з Вуглегірська героями, ні я (позивний "Письменник"), ні Дато Кукчішвілі (позивний "Давид"), і жоден з хлопців групи прикриття, без яких даний міномет не став би трофеєм, так і не отримали ніяких відомчих або ж державних нагород.

На фото з БПЛА від 13 лютого - село Логвинове.

Закінчення у наступному пості.

Прес-конференція українських медіаперсон в УНІАН:

Прес-конференція українських медіаперсон в УНІАН:

"Закрити український ефір для відео- та аудіо- товарів РФ!"
Учасники: Антін Мухарський, Іван Леньо "Kozak System", Володимир Шерстюк "Kozak System", Тарас Компаніченко, Олег Скрипка "Воплі Відоплясова", Андрій Середа "Кому Вниз", Сергій Фоменко "Мандри", Брати Капранови, Оксана Стебельська "Українські Барви", Сашко Лірник, Михайло Іллєнко
(список учасників поповнюється).
Четвер, 28 січня, 11:30, агенція УНІАН: вул.Хрещатик, 4, конференц-зал. Реєстрація на місці за редакційними посвідченнями.