"Мукачівський інцидент"

Російсько-українська війна дає Заходу єдиний і унікальний шанс без застосування зброї масового знищення - знищити Росію.

Російсько-українська війна дає Заходу єдиний і унікальний шанс без застосування зброї масового знищення - знищити Росію. 

Не порушуючи при тім міжнародне право, а навпаки - захищаючи його. 

Схоже саме ця програма вже запущена. Звісно, Захід міг би застосувати, в цьому випадку, до Росії дуже швидкі і смертельні засоби про які всі говорять - дуже швидко знищити її банківську, фінансову систему. Але це по-перше, викличе хай і тимчасовий, але все ж непередбачуваний хаос на одній шостій частині Землі. Крім того, такі дії неминуче вдарять і по самій Америці та її союзниках і можуть сприяти Китаю в його світових амбіціях. Що теж в майбутньому може стати небезпекою. Не меншою, ніж зараз Росія. Єдиний тактично і стратегічно правильний шлях - задушення Росії санкціями повільно. Так як діє смертельна отрута повільної дії. Тим часом із жертвою вестимуть переговори, дискусії, присипляючи її. Оце і є справжня гібридна війна. А не та, яку з Україною веде Росія. Вона дає змогу контролювати всі дії Росії у відповідь. А найперше - її можливу агресію. Застосувати при такій ситуації ядерну зброю Росія не може. Бо формально немає підстав.

У Росії армія зараз складає один мільйон двісті тисяч особового складу. З такою кількістю армії нападати на Захід вона, звісно, не може без ядерної зброї, або навіть оборонятися. Нова ініціатива Путіна про створення в Росії, так званої резервної армії - скоріш за все намагання врятуватися військовою силою. Так, це шанс. І єдиний. Однак, це, разом з тим, і самовбивство. Росія ледве-ледве утримує цю, порівняно малу свою армію, а утримати, скажімо, ще й резервну, яку теж треба забезпечувати, як не кажи, її квола економіка не зможе. Ця ідея Путіна лиш посилить смертельну дію санкцій Заходу.

У Росії є шанс врятуватися. Застосувавши протилежну до її агресивної стратегії військово-політичну доктрину. Наткнувшись на цю небезпеку, вона мала б негайно сховатися, як равлик, за межами своїх кордонів. Ніяких зовнішньополітичних активних дій, амбіцій на кілька років. Повернення Криму з компенсаціями і вибачення за Донбас. Це дало б Росії шанс перетворити Україну з ворога знову в друга.Але Захід прорахува Путіна, як психологічний об"єкт. Амбітний, азартний гравець, як вони його називають, не здатний на такий рятівний для Росії крок. Він продовжуватиме шантажувати світ, душитиме Україну, що і потрібно Заходу для задушення самої Росії.При знищенні Росії таким чистим - контрольованим, законним Україна великого значення не матиме. Вона виступає зараз в ролі наживки для хижака з якого й приготують в майбутньому обід. Перед тим, як вільно зайнятися Космосом, іншими вкрай важливими цивілізаційними, світовими проблемами.Чому Заходом використана саме Україна для знищення Росії, думаю, не варто особливо й пояснювати. Будь-яка інша країна світу, наприклад, арабська не здатна так активізувати російського хижака, викликати його апетит і агресію.Іншими словами, все прораховано. Наживка спрацювала, залишилося рибу витягти акуратно, щоб вона ненароком не порвала жилку. А для цього застосовують головне правило рибалки - не поспішай, дай рибі повністю знесилитися і тоді витягнеш її легко, як ганчірку.У Росії армія зараз складає один мільйон двісті тисяч особового складу. З такою кількістю армії нападати на Захід вона, звісно, не може без ядерної зброї, або навіть оборонятися. Нова ініціатива Путіна про створення в Росії, так званої резервної армії - скоріш за все намагання врятуватися військовою силою. Так, це шанс. І єдиний. Однак, це, разом з тим, і самовбивство. Росія ледве-ледве утримує цю, порівняно малу свою армію, а утримати, скажімо, ще й резервну, яку теж треба забезпечувати, як не кажи, її квола економіка не зможе. Ця ідея Путіна лиш посилить смертельну дію санкцій Заходу.

У Росії є шанс врятуватися. Застосувавши протилежну до її агресивної стратегії військово-політичну доктрину. Наткнувшись на цю небезпеку, вона мала б негайно сховатися, як равлик, за межами своїх кордонів. Ніяких зовнішньополітичних активних дій, амбіцій на кілька років. Повернення Криму з компенсаціями і вибачення за Донбас. Це дало б Росії шанс перетворити Україну з ворога знову в друга.
Але Захід прорахува Путіна, як психологічний об"єкт. Амбітний, азартний гравець, як вони його називають, не здатний на такий рятівний для Росії крок. Він продовжуватиме шантажувати світ, душитиме Україну, що і потрібно Заходу для задушення самої Росії.
При знищенні Росії таким чистим - контрольованим, законним Україна великого значення не матиме. Вона виступає зараз в ролі наживки для хижака з якого й приготують в майбутньому обід. Перед тим, як вільно зайнятися Космосом, іншими вкрай важливими цивілізаційними, світовими проблемами.
Чому Заходом використана саме Україна для знищення Росії, думаю, не варто особливо й пояснювати. Будь-яка інша країна світу, наприклад, арабська не здатна так активізувати російського хижака, викликати його апетит і агресію.
Іншими словами, все прораховано. Наживка спрацювала, залишилося рибу витягти акуратно, щоб вона ненароком не порвала жилку. А для цього застосовують головне правило рибалки - не поспішай, дай рибі повністю знесилитися і тоді витягнеш її легко, як ганчірку.У Росії армія зараз складає один мільйон двісті тисяч особового складу. З такою кількістю армії нападати на Захід вона, звісно, не може без ядерної зброї, або навіть оборонятися. Нова ініціатива Путіна про створення в Росії, так званої резервної армії - скоріш за все намагання врятуватися військовою силою. Так, це шанс. І єдиний. Однак, це, разом з тим, і самовбивство. Росія ледве-ледве утримує цю, порівняно малу свою армію, а утримати, скажімо, ще й резервну, яку теж треба забезпечувати, як не кажи, її квола економіка не зможе. Ця ідея Путіна лиш посилить смертельну дію санкцій Заходу.
У Росії є шанс врятуватися. Застосувавши протилежну до її агресивної стратегії військово-політичну доктрину. Наткнувшись на цю небезпеку, вона мала б негайно сховатися, як равлик, за межами своїх кордонів. Ніяких зовнішньополітичних активних дій, амбіцій на кілька років. Повернення Криму з компенсаціями і вибачення за Донбас. Це дало б Росії шанс перетворити Україну з ворога знову в друга.
Але Захід прорахува Путіна, як психологічний об"єкт. Амбітний, азартний гравець, як вони його називають, не здатний на такий рятівний для Росії крок. Він продовжуватиме шантажувати світ, душитиме Україну, що і потрібно Заходу для задушення самої Росії.
При знищенні Росії таким чистим - контрольованим, законним Україна великого значення не матиме. Вона виступає зараз в ролі наживки для хижака з якого й приготують в майбутньому обід. Перед тим, як вільно зайнятися Космосом, іншими вкрай важливими цивілізаційними, світовими проблемами.
Чому Заходом використана саме Україна для знищення Росії, думаю, не варто особливо й пояснювати. Будь-яка інша країна світу, наприклад, арабська не здатна так активізувати російського хижака, викликати його апетит і агресію.
Іншими словами, все прораховано. Наживка спрацювала, залишилося рибу витягти акуратно, щоб вона ненароком не порвала жилку. А для цього застосовують головне правило рибалки - не поспішай, дай рибі повністю знесилитися і тоді витягнеш її легко, як ганчірку.

Буде новий світанок, буде море перемог. І не вір ніколи у те, що виходу немає.

"Тільки люди, далекі від українських реалій, не розуміють, що весь наш шоу-бізнес, вся наша галузь ЗМІ – заточена під "Росію""

Ватні новини

Атентат (нім. Attentat — замах на вбивство) — один з терористичних методів

Атентат (нім. Attentat — замах на вбивство) — один з терористичних методів діяльності УВО та ОУН (поряд з саботажами та ексами). Атентати являли собою убивства відповідальних за антиукраїнські дії чиновників або українців, що пропагували угодовство (лояльне ставлення до окупаційної влади).

Найвідоміші атентати:

• 25.11.1921 р. — невдалий замах на керівника ІІ Речі Посполитої маршала Ю. Пілсудського, вчинений членом УВО Степаном Степановичем Федаком у Львові
• 15.10.1922 р. — вбивство українського письменника-москвофіла С. Твердохліба, вчинене бойовиками УВО у Кам'янці-Струміловій
• 05.11.1924 р. — невдалий замах на вбивство президента ІІ Речі Посполитої Станіслава Войцеховського, вчинений членом УВО Ольшанським у Львові
• 19.10.1926 р. — вбивство польського шкільного куратора-шовініста Собінського, вчинене членом УВО Богданом Підгайним, який здійснив єдиний постріл у голову. Роман Шухевич був його співучасник, але у нього заклинив револьвер.
• 01.06.1930 р. — вбивство одного з лідерів закарпатських москвофілів Євменія Сабова, вчинене молодим націоналістом Федором Тацинцем в Ужгороді
• 29.08.1931 р. — вбивство за антиукраїнську діяльність посла польського сейму Т. Голувка, вчинене бойовиками ОУН Василем Біласом і Дмитром Данилишиним в Трускавці, організацією атентету займався Р. Шухевич
• 22.03.1932 р. — вбивство комісара львівської поліції Чеховського, вчинене бойовиком ОУН Юрієм Березинським, організацією атентету займавсяР. Шухевич
• 22.10.1933 р. — убивство радянського дипломата Майлова на знак протесту проти Голодомору в УРСР, вчинене бойовиком ОУН Миколою Лемиком у будівлі радянського консульства у Львові
• 15.06.1934 р. — вбивство міністра внутрішніх справ ІІ Речі Посполитої Б. Пєрацького, вчинене бойовиком ОУН Григорієм Мацейком у Варшаві;
• 27.07.1934 р. — вбивство директора філії Академічної гімназії у Львові І. Бабія, за співпрацю з польською владою, вчинене бойовиком ОУНМиколою Царем у Львові

Термін «атентат» застосовувався також і до вбивств лідерів українського націоналістичного руху, які були здійснені в межах розвідницько-диверсійної діяльності органів держбезпеки СРСР в українському націоналістичному середовищі, як то:

• вбивство Є. М. Коновальця, вчинене агентом НКВС Павлом Судоплатовим в Роттедамі 23.05.1938 р.
• вбивство С. А. Бандери, вчинене агентом НКВС Богданом Сташинським в Мюнхені 15.10.1959 р.

Останній атентат став центральним сюжетом для фільму «Атентат — Осіннє вбивство у Мюнхені», знятого українським кінорежисером Олесем Янчуком у 1995 р.

Джерела[ред. • ред. код]

• Баган О. «Націоналізм і Націоналістичний рух: історія та ідеї», Дрогобич: «Відродження», 1994 р.
• Книш З. «На повні вітрила! (Українська Військова Організація в 1924–1926 роках)» — Торонто: «Срібна Сурма», 1970 р.
• Книш З. «Становлення ОУН» — м. Київ, 1994 р.
• «Енциклопедія ОУН-УПА» — http://oun-upa.org.ua/encyclopaedia

Hope | Надія